Двірники підмітають дворики…
Екскурсія двориками

Тривалість:
2 години

Вартість:
300 грн.
200 грн. (дитина до 12 років)

Тип:
Пішохідна

Ми вважаємо, що краще, ніж наш керівник, натхненник, а за сумісництвом строгий шеф Олександр Бабіч, про одеський дворик ніхто не розкаже. Насолоджуйтесь!) «Моє знайомство з Одесою почалося зі знайомства з жителями і життям одного з її дворів. Справа була на Пересипі. Двір був унікальний за своєю архітектурою (такого стилю не знайдеш ні в одному підручнику з містобудування), чудовий за національним складом (жоден із сусідів не підходив іншому за етнічною приналежністю) і вражаючий за атмосферою (там були раді всім, завжди і за будь-яких обставин).

У цьому одеському дворі було все, що в ньому мало бути: колонка з водою (де мили дітей, полоскали білизну і тільки-но почищених бичків одночасно); місце в кінці двору, куди належало «ходити дивитися на Місяць» (я не любив там «дивитися на Місяць» взимку – дуже піддувало знизу …); і був довгий загальний стіл, складений з десятка кволих конструкцій, накритих нескінченною тьмяною клейонкою.

На третій день мого перебування я відправився здавати свій перший іспит в університет – твір з російської мови. До четвертої години дня, втомлений і не дуже задоволений своїми літературними потугами, я увійшов у дворик, який тільки нещодавно мені надав притулок, мріючи хоч трохи поїсти і впасти відсипатися.

Ага, розмріявся! На всю довжину двору був накритий щедрий одеський запашний стіл, за яким сиділи всі громадяни двору разом з немовлятами і сусідською поштаркою. Майже всі (виключаючи немовлят, але не виключаючи поштарку) були нетверезі.

Моя поява була зустрінута радісної какофонією, загальний зміст якої зводився до тез: «Як добре, що ти прийшов, а то ми зачекалися!» і «Налийте Шурі скоріше та дайте вже йому щось поїсти, бо він голодний !!!».

Несміливо зайнявши місце за столом, я поцікавився приводом для такого бенкету. Відповідь мене спантеличив: «Ми зібралися, шоб випити за твоє успішне складання іспиту!»

• Так я писав твір, і результат буде тільки післязавтра.
• Так ми в тобі впевнені!!!

Як можна було не закохатися в цей двір та його мешканців (навіть зникнення вночі єдиних черевиків  вже не зіпсувало цього почуття)?! Як можна було не закохатися в це місто?!

З тих пір я люблю одеські двори та їх жителів … Я ЛЮБЛЮ ЦЕ МІСТО».

Як пізніше з’ясувалося, у кожного з екскурсоводів «Тудой-Сюдой» був «свій одеський дворик» в житті. І кожен накопичив свої теплі історії про одеські двори та їх аборигенів. Ось цим ми і будемо ділитися з вами на екскурсії…

Приходьте поблукати!