Первомайськ

 

Первомайск

        З 1596 року українські землі між річками Південним Бугом, Синюхою та Кодимою, входили до складу Польщі. Одним з перших польських магнатів, які здобули тут великі земельні латифундії, був Станіслав Конєцпольський. Напередодні Визвольної війни родині Конєцпольських належало вже більше як 740 сіл та 170 містечок на Брацлавщині та Київщині.

{jcomments on}

        Для захисту своїх маєтностей Конєцпольський засновує укріплені містечка з фортецями. Більшість з них збудував французький військовий інженер, архітектор, картограф Гійом Левасер де Боплан. На своїх картах він чітко визначив польські кордоні по річках Кодимі та Південному Бугу.
        У своїх спогадах він писав: «Усть-Саврань, або Новий Конєцполь – це останнє поселення поляків з боку Очакова, яке я заклав у 1634 році, а в 1635 збудував тут за наказом Конєцпольського Королівську фортецю, на тому місці, де річка Кодима впадає у Південний Буг. Гадаю, що в цьому місці можливо б звести добрий арсенал проти Турка». Конецпольська фортеця проіснувала більш як 80 років поки не втратила свого стратегічного значення.
        За «Вічним миром» між Польщею та Росією, землі по лівому берегу річки Синюхи та Південного Бугу відійшли до Росії. На весні 1676 року Гетьман України Іван Самойлович відправив козака Степана Підстрільного з завданням відшукати в гирлі Синюхи, поблизу Польського та Турецького кордону місце для будівництва укріплення.
        Підстрільний добре виконав це завдання. Поблизу Синюхи, на підвищенні, він обрав місце для поселення. З нього було добре видно підходи ворожих сил, як до правого берега Бугу (Турецького кордону), так і до правого берега Синюхи (Польського кордону). У тому ж 1676 році козаки тут насипали вали та звели частокол. Укріплення отримує назву Орлик (від назви міського урочища Орелі. Так у той час, взагалі називали злиття двох річок).
Станіслав Конєцпольський        Таким чином у ХVII столітті на території сучасного міста Первомайська виникають два укріплення – польська фортеця та козацьке укріплення зі слободою.
        За наказом російського Сенату у 1743 році на місці Орлика будується шестибастіонний шанець – одне з укріплень Української оборонної лінії на Російському кордоні. Шанець був побудований з каміння, а також мав рів та вали.
        У 1750 на протилежному березі Синюхи поляки будують карантинну заставу, яку назвали Богополь. Тепер поляки могли спостерігати за турецьким кордоном та російським Орликовським шанцем, а також не допускати до своєї території гайдамацькі загони,  які активно діяли на цій території, і у разі небезпеки приховувалися на бузьких островах.
        Укріплення Богополь стає одним з центрів торгівлі на кордонах трьох держав: Польщі, Росії та Туреччини. Назву укріплення отримало від річки на який розташувалося Буг, чи Бог, як тоді частіше казали.  
        З турецького – правого берега Південного Бугу козаками та біглими селянами було засновано ханську слободу Голту. В 1764 році тут нараховувалося вже до 30 хат. Укріплення в Голті не було. Туреччина не приділяла значення обороні цих земель та кордону. Назва Голта походить від тюркського «Олта» — низовина.
        Так на території одного сучасного міста виникло три поселення 3-х держав. Тепер тут один півень на три держави співав.
        У середині 18 століття на території сучасної Первомайщини розташовується один з найбільших станів гайдамацького руху. Місцем свого перебування гайдамаки обрали Великий Мигіївський острів. Ця вигідна в географічному та військовому плані місцевість була доброю схованкою для них. Тут формувалися бойові загони, заготовляли зброю, фураж, продовольство. Острів був справжньою фортецею, мав навіть декілька гармат. Існує версія, що свою назву – Мигія, село, острів та пороги отримали від вогнів гайдамацьких таборів, що часто мигали тут.
Максим Залізняк        Ці загони очолювали відомі гайдамацькі ватажки Семен Шило та Максим Залізняк. 18 червня 1768 року вони захопили та спалили містечко Палієво Озеро на березі Кодими і винищили там багато поляків та євреїв. Потім була знищена Балта. Пройшовши вниз по Кодимі гайдамаки зайняли турецьке поселення Голту. Голтянський каймакан Гесан-Аге, злякавшись, кинув Голту та втік до Орликівського шанця. Побачивши на правому березі Південного Бугу, в Голті гайдамаків, полковник Буго-Гардівської паланки Головко вигукнув їм: «Хто ви такі?» Звідти пролунало: «Я Максим Залізняк!».
        Після знищення Голти загони Залізняка та Шили, якийсь час переховувалися на Мигіївському острові, але потім були змушені перейти на російський берег Бугу до Орлика. Підрозділ Новоросійських сербських гусар захопив Залізняка та рештки його загону. Для того щоб показати, що російський уряд ніякого відношення до повстанців та Коліївщини немає, Максима Залізняка та ще 70 гайдамаків було побито батогами на березі Бугу, проти Голти та Богополя. Сам Залізняк отримав 150 ударів, йому вирвали ніздрі і відправили на каторжні роботи.
        Так, біля стін Орликівського шанця остаточно було придушено Коліївщину, та на деякий час припинено гайдамацькі повстання на Правобережній Україні та Побужжі.
        Але незважаючи на це, турецький уряд використовує напад на Балту та Голту, як один з приводів для розв’язання війни з Росією. Орликівський шанець прийняв першим удар ворога. Головні сили татар перейшли через лід з Голти, захопили і спалили укріплення.
        Поновлюється воно вже як Єкатеринен восьмибастионний шанець, а у 1781 році разом зі слободою Орликом було перейменовано на Ольвіополь – «Щасливе місто».       
        У 1792 році Голта як і усі землі відвойовані у Туреччини між Південним Бугом та Дністром увійшли до складу Катеринославського намісництва. У лютому 1810 року Голта стає передмістям Ольвіополя.
        Після другого розподілу Польщі у 1793 року і Богополь увійшов до складу Російської імперії.
        У 1919 році ці поселення об’єднуються, як місто Первомайськ.