Кургани Дніпропетровщини
Близько 11 тис. років тому, за доби мезоліту, кліматичні умови поліпшилися у зв’язку з відходом льодовика на північ. Люди почали будувати конусоподібні чуми з жердин, обтягнутих берестою, вхід у які був з боку річки. Діаметр жител становив 4-5 м, висота — 2-3 м. У центрі — вогнище на піщаній підсипці. Поруч з житлами знаходилися майстерні з обробки кременю. Полювали з використанням списів та стріл з крем’яними вістрями.
Особливо зростає значення цієї місцевості за доби міді-бронзи. (ІV-ІІ тис. до н.е.). У цей час на Правобережжі у лісостепу складається величезна спільність землеробських племен, відома як трипільська археологічна культура.
У гирлі Самари та на протилежному, правому березі Дніпра, в цей час існували поселення, мешканці яких здійснювали перевезення через ріку та забезпечували притулок і охорону мандрівним торговцям. Поруч поселень знаходилися кладовища — могильники, в яких поховання відбувалися як за старим звичаєм — простягнутого на спині тілопокладення, так і новим — перші “скорчені” (із зігнутими в колінах ногами та руками, піднятими долонями до обличчя), поховання, в яких вбачають свідчення появи нового, за походженням землеробського, населення.