Дякую за класну екскурсію, пані Ганно. Дуже приємно, що після такого залишається натхнення і хочеться творити. Дякую! На спогад про Ваше чудове місто мені залишились строки Петр Удод

Куди несе нас течія?
У мить за мить за поворотом.
Чи я в собі — то вже не я?
Лише ерзац крові із потом?
Як стрімко знову ти течеш,
Як швидко йдуть твої вітрила!
Поглянь, немає в тебе меж,
Немає їх як в духа тіла…
За мить одну пройшли повз нас, Неначе спалахи дві ночі.
Летіли морю напоказ і сонцю різні-різні очі.
Вони дивились в далечінь і тихо в жаданні тремтіли.
Потім закрили себе враз і більше плакати не сміли.
А потім, знову розсвіло і знову новим днем запахло.
Навколо все жило й цвіло…. Давно не було нам так ясно!
І знов за рогом поверну — піду в незвідані дороги,
Щоб знову повернути там де є стрімкі рвучкі пороги.
Щоб знову буйна течія нас повноводно підхопила,
А ми, як пара лебедів, — розпустим сильні, білі крила.